„Ну, ходи!“
Брахманець грізно крикнув і за коси
Нещасну вхопивши, почав жорстоко
Тягти і шарпать.
Бачучи, що матір
Так тягнуть, хлопчик вхопився за ноги
Її, і попри неї біжучи,
Кричав: „Матусю! Мамочко! Куди ви?
Візьміть мене з собою! Мамо! Мамо!“
„Геть, пуцьвірку!“ — сказав брахманець гнівно,
І копнув хлопчика ногою так,
Що той на землю впав. Та швидко бідне
Знов схопилось і кричучи: „Матусю!“
За мамою, ридаючи, побігло.
О, пане мій! Постій іще хвилину!
Єдину ласку цю мені зроби:
Купи ще це дитя! Хоч я твоя,
Та вір мені, без нього швидко я
Умру, й задарма страчене пропаде
Твоє добро.
Подумав кілька хвиль
Брахманець, щось проворкотів, а далі,
Добувши гроші, знов до Гарісчандри
Вернувсь і гроші зав'язав йому
В припіл. Потому жінку і дитину
Зв'язавши разом, поволік обоє,
І швидко щез у торговій юрбі.
