Убивши брата, Каїн много літ
Блукав по світі. Мов бичі криваві
Його гонило щось із краю в край.
І був весь світ ненависний йому,
Ненависна земля і море й ранній
Пожар небес і тихозора ніч.
Ненависні були йому всі люди:
Бо в кожному лицю людському бачив
Криваве, синє Авеля лице —
То в передсмертних судрогах, то знов
З застилим виразом страшного болю,
Докору й передсмертної тривоги.
Ненависна була йому і та,
Котру колись любив він більш вітця
І матері і більш всього на світі —
Його сестра і жінка враз, нелюба
За те, що їй ім'я було — людина,
Що Авелеві були в неї очі
І голос Авелів і серце щире, —
За те, що так його любила вірно,
Що хоч сама невинна й чиста серцем,
Не вагувалася для нього все
Покинути, з проклятим поділити
Його прокляту долю.
Наче тінь
Вона ходила з ним. Із уст її
Ніколи Каїн не почув докору,
_-_page_142.png)
