Тут правда, бо зневажив пан
Комісара. Тепер комісар
Старший в окрузі! Був я сам
При тім, як старосту до Львова
Покликали. То й раджу вам:
Далеко проживає цісар,
І в Львів не близькая дорога,
А в канцеляріях вони
Почнуть по-свойому спішити,
То може пан наш і зогнити,
Не виглянувши із тюрми.
Ні, я би іншу вибрав часть:
Збирайтесь зараз у дорогу,
Поїде нас кількох із вами,
Просіть слізьми, а ми словами,
То чень без письм, без просьб, без всього
Комісар пана вам віддасть“.
Аж врадувалась бідна пані.
„Спасибі вам, мої кохані!
Не дай Бог вам такого зла!
Я вам ніколи не забуду!..
Я вам до гробу вдячна буду
За ваші добрії діла!“…
По своїй келії тюремній,
Тісній, брудній, вогкій і темній
Пан, ледве дишучи, ходив.
І гнів і жаль його душив,
Вікно ґратоване високо,
Немов підсліпувате око,
Гляділо скоса у тюрму,
І рай зборонений, прекрасний —
Світ білий, сонця розблиск ясний
