„Таки ні!“
„Ніхто не був? В дворі так тихо.
Хто зна, чи там не склалось лихо…
А після всього, що було,
Вона боїться нас, гадає,
Що проти неї все село.
Панове браття, ось яка є
Моя порада: виберім
Кількох з-між нас і в двір підім
Потішить паню. А як треба
В чім помогти, то й поможім,
Це й Бог нам надгородить з неба!“
„Так, так“ — довкола загуло. —
„Ідіть ви, війте, і ви, Яцю,
(Це ніби вказують на мене),
І ви Прокопе, й ви Семене.
Ідіть! А як же б то було,
Щоб пані так і пропадала
Серед живих людей, щоб працю
Двірськая служба розтягала?
Ні, що було вже, те було,
А паню треба рятувати.
Ідіть, скажіть, що все село
Задармо буде працювати,
Аж доки не поверне пан!“
„Так, браття, так, спасибі вам!“
Сказали ми, перехристились
І до двора іти пустились.
Мій Боже, що в дворі за зміни
Застали ми! Неначе грім
Ударив, або пошесть в нім
Враз вибухла. Нарозстіж сіни,
