Віз обступила.
„Тихо, гей!“ —
Комісар закричав пискливо
І встав на возі, вийняв живо
Папір з кишені.
„Я оцей
Папір вам маю прочитати,
І прошу топре увашати,
По то патент цісарський є“.
І став комісар муркотати
Все по-німецьки. Люд стає
На пальці, рота роззявляє,
Та де тобі порозуміть!
Лиш цей та той зідхне глибоко,
Перехриститься, зведе око
До неба і як стовп стоїть.
А пан комісар так утішно
Читає, голосно, поспішно
Викрикує якісь слова.
Скінчив. „Ну, сросуміля вщецко[1]?“
„Ні, паночку, хоч би словечко!“
„О, клюпа[2], клюпа гольова!
Своєї волі і свопоти
Не росуміє! Слюхай весь!
Віт третій май, шо ось натхотить,
Вам воля повная таєсь!
Вам цісар паншину тарує.
Танин не путете плятив.
Най коштий сам сопі працює!
І ше отно най коштий чує:
Пан староста тнесь випустив
Пленіпотенти ваші з цюпи.
Сторінка:Іван Франко. Твори в 20 тт. Т. 14. Поеми (1959).djvu/103
Цю сторінку схвалено
