зламанім замку в шафі доміркувався, що чиясь чужа рука господарювала в його хаті. Що й скільки забрав йому з хати цей непрошений гість, він докладно не міг дочислитися. Тільки по довшім слідженню й порівнюванню він переконався, що забрано йому шість книжечок щадничих вартости 6000 гульденів, а що понад це, — то хіба Бог один знає. О. Нестор нікому не признався про розмір своєї шкоди, тільки одній пані Олімпії розповів про все, просячи, щоб не розголошувала цього й заховала діло в секреті.
— Щадничі книжечки злодієві не придадуться ні на що, — говорив він. — У мене є нумері, і я ще нині телеграфічно завідомлю касу, що такі книжечки в мене вкрадено, значить, вона їх нікому не виплатить, а коли хто зголоситься за їх виплатою, той сам себе віддасть у руки поліції. А що крім того вкрадено, це вже… — і о. Нестор махнув рукою, немов хотів сказати: Бог з ним, з тим злодієм!
— Щось там дрібних грошей забрав, — додав о. Нестор, — здається, небагато, бо що там він у мене багато найде! Ну, та ще годинник срібний, старе клепало! Не варто задля того й крику підіймати. А вже найсмішніше те, що в додатку взяв чоботи, і то не старі, а нові! Га, га, га! Якби він знав!..
О. Нестор не доповів. Йому ніяково було признатися, що в старих, дірявих та запліснілих чоботях він якраз тоді мав зложених пару тисяч самими дукатами, коли тим часом нові стояли порожнісінькі.
Пані Олімпія справді заховала в секреті оповідання о. Нестора про цю крадіж, та справа
