на який-небудь шлях, а тим більше на такий par excellence[1] публічний шлях, як публіцистичний, кожна думаюча людина мусить мати ясно сформульовану програму, ціль своєї діяльності, ясно визначені шляхи, вироблені погляди, рішучі симпатії!
— Те-те-те, — сказав старий редактор, махнувши рукою, — трапляється і так, що не один, вступаючи до газетярського ремесла, дійсно вносить із собою якусь програму, якісь ідеали. Але надовго цього не вистачить. Рветься людина, завдає собі праці, доказує, аргументує, повчає, а нарешті опускає руки, переконавшися, що цих його кров'ю й нервами писаних статей майже ніхто не читає, а якщо хто читає, то, певно, не передумає, не прочує й не витягне з них понук до діла.
Начко з недовір'ям схилив голову наліво і усміхнувся:
— Ну, пане редакторе, якщо так є, то признайте, що не варто бути журналістом. Краще шити чоботи або каміння товкти.
— Як для кого, мій ласкавий пане, як для кого! Я, наприклад, так уже втягнувся в це ярмо, що покинути його значило б для мене хіба перестати жити.
— Але ж то чей же можна зійти з розуму, роблячи день у день роботу, про яку згори мається переконання, що вона ні на що не придасться.
— Вибачте, ласкавий пане, цього я не говорив! — живо крикнув редактор. — Двояким може бути розуміння суті журналістики. Одні розуміють його як учителя й просвітника суспільності, уявляючи собі в простоті духа, що можуть впливати на суспільність, вироблювати її смак і переконання, вести її до цілей, які в непорочній, теоретичній світлості блищать перед їх уявою. Другі розуміють цю річ далеко скромніше. Не пнучись на трибуну, до якої не чують у собі здібностей, вони є лише слугами своєї суспільності, сповняють усяку суспільну функцію, заспокоюючи цікавість, задовольняючи смаки й уподобання тієї маси, з якої живуть. Їх гаслом є те, що сказав безсмертний Діккенс: «Давайте цим дітям факти, тільки факти, якнайбільше фактів!» Може, ви назвете це деградацією людської гідності, бо є й такі, що щось подібне бачать у цім другім розумінні журналістської служби. Та
- ↑ В повнім значенні цього слова, у найвищій мірі.
