і практичне, хоч далеке від усякого фальшивого блиску й пишноти; зате лад усюди був зразковий, чистість, що нічого не лишала бажати. Брати Калиновичі, хоч молоді кавалери, вели життя таке правильне й умірковане, що міг би позавидувати їм не один сімейний чоловік. Правда, це не було життя книжкових молів і кабінетних воркотунів, — навпаки, брати радо бували в товариствах чи то в численних приватних домах, чи в касинах і клубах, брали участь у товариських забавах і розвагах, але всюди й у всьому вміли заховувати міру, в усе вносили якийсь відтінок поважної, глибшої думки, а це надавало їм особливого такту в поведінці і оточувало їх деяким чаром, що вирізнював їх між масою освіченої молоді столиці.
Брати Калиновичі скінчили саме перед роком університет, Владислав — правничий виділ, а Гнат філософський — і перед місяцем поскладали обидва summa cum laude[1] докторські екзамени. Владислав відбув уже судову практику, і його прийнято до канцелярії одного з перших львівських адвокатів на адвокатську практику. А Гнат вибрав собі зовсім іншу професію: не думав про педагогічну кар'єру, але, маючи вже здавна замилування до історії й публіцистики та поробивши грунтовні студії над політичним, економічним і умовим станом краю, задумував з новим роком заснувати політично-суспільну газету, посвячену обороні крайових справ, а зокрема обороні справ сільського люду, і стати самому на чолі цієї газети в ролі керівника, редактора й головного співробітника.
Обидва були молоді, вродливі, здорові і здібні, а крім того, заможні і незалежні, — тому не дивно, що життя стелилось перед ними, мов брукований, битий шлях. Запрошувано їх до всіх кращих домів не тільки вищої інтелігенції, професорів університету, учителів і урядовців, але й маєтних інтелігентних жителів міста, і всюди вітано їх радо й вирізнювано їх не в однім напрямку. У гарного полу мали вони також щастя, і не одна мати тихцем благала Бога, щоб могла котрого з них назвати своїм зятем. А брати всюди і супроти всіх трималися з гідністю і тактовно, не забуваючи проте, що були молоді й мали гарячу кров і серце, яке так само, як і в інших, бажало розкошів життя. Зав'язувались також часто любовні зв'язочки, що живіше порушували юнацьку кров, родили силу світ-
- ↑ З найбільшою похвалою.
