за тими, що ці гроші згромадили! Ну, та нехай діється Божа воля!
Він замовк на хвилину, а потім вів річ дальше:
— Є, може, ви чули, містечко Товсте за Тернополем, на Поділлі. Яких тисячу кроків за цим містечком є велика могила в полі. Легко знайдете її, виходячи з містечка на схід. Від тієї могили недалеко до ліска, що тягнеться туди від Медоборських гір. Ідіть рівно п'ятсот кроків на північ від могили, увійдете в ліс, а в цім лісі дійдете до старого дуба. Легко пізнати його, бо має великий хрест, вирізаний на корі, а два могутні корені вилами звернені до сходу. Отже, копайте між цими вилами, відступивши два кроки від пня. Викопавши яму на лікоть, знайдете кам'яну плиту таку велику, що лише двоє зможуть піднести її руками, але якщо яма досить широка, то можна підважити її дрюком. Під нею є гроші, золоті й срібні. Пам'ятайте ці знаки, що я вам їх переказав!
Хлопці слухали, широко витріщивши очі в темноті. По хвилинній мовчанці дід так говорив дальше:
— Та не думайте, що для вас, на вашу власність, цей скарб полишаю! Я говорив вам, що він здобутий неправдою. Якою? Це не ваша справа. Але неправда не загріє нікого, також і вам не вийшла б вона на добре. Тому дайте мені святе слово, що зробите те, що вам тепер скажу. Обіцяєте?
— Обіцяємо! — в один голос сказали хлопці, пройняті якимсь дивним страхом.
— І нехай Бог тяжко скарає вас, якщо ви це слово зламаєте!
— Нехай нас скарає!
— Амінь! Отже, слухайте! Цей скарб можете видобути з землі щойно тоді, як матимете скінчених двадцять і чотири років. Розумієте?
— Розуміємо!
— На той час ви маєте закінчити школу. Розумієте?
— Розуміємо.
— Бог дав вам здібності, — це видно по вас. Гріх мали б ви, якби змарнували їх. Ідіть до шкіл, учіться, пильнуйтесь, а коли покінчите школи, то виберіть собі кожний із вас такий стан, в якім найбільше могтимете допомагати бідним людям. Розумієте?
— Розуміємо.
