з гладко виголеним обличчям і з добродушним усміхом на великих, червоних і налитих устах. Згідно з тодішніми приписами ця постать зодягнена була в напіввійськовий мундир із офіцерськими еполетами та шпагою при боці, що надавало їй незвичайно комічного вигляду. Але саме той комічний вигляд, якого сам керкермайстер був свідомий, той добродушний усміх, дзвінкий і ласкавий голос, швидка хода підтюпцем — все те було в разючій дисгармонії із загальною фізіономією тюремного закладу, а в очах арештантів робило керкермайстра якоюсь постаттю з іншого світу, свіжою й симпатичною. Та, незважаючи на позірну добродушність, була це людина незвичайно сувора до всяких провин своїх підвладних — арештантів чи стражників — і незвичайно пунктуальна й сумлінна у виконанні обов'язків своєї важкої служби. Особливо стражники мусили берегтись його. Тому й не дивно, що, почувши його голос, войовничий ключник раптом похнюпив ніс і змалів так, що годі було його пізнати. Виструнчуючись по-військовому, з обличчям, зверненим до керкермайстра, замість прямої відповіді на його питання сказав урядовим тоном:
— Ще два цувакси, прошу пана керкермайстра.
При тих словах він подав керкермайстрові доручення подавчого протоколу.
— Що то ви, хлопці, — мовив керкермайстер, подивившись на папір і звертаючись потім до хлопців, — за крадіж і скалічення? Бійтеся Бога, діти, що ви наробили?
Брати, все ще трясучись усім тілом, у німім здивуванні дивилися на нього великими очима, не кажучи ні слова.
— Мій Боже! — скрикнув керкермайстер, наближаючись до них і придивляючись до них ближче. — Таж це бідняцтво босе й напівголе, промокле, перемерзле. Ну, й мають же ті люди серце тягати їх у такий холод із поліції і ще держати в клітці! Швидко, пане Трапішевський, швидко! Руштесь! Принесіть їм сорочки, штани, полотнянки й шапки. Все, що треба! Ходіть до моєї канцелярії, хлопці, зігрійтесь трохи, зараз вас переберемо! Мій Боже, мій Боже, навіть над худобою було б гріхом так знущатись, а це чей же люди, діти! Що воно знає про крадіж! Певно, десь до саду залізли, пару яблук урвали або щось подібного, і зараз то по криміналах тягати!
Так розмовляючи сам з собою, чесний керкермайстер відчинив канцелярію і ввів хлопців до неї. Хоч у канцелярії
