лодка і залита належитою порцією руму, ні в чім не уступає, а навіть що… Чи ж рум так конечний? (Почтенна супруга нагадала йому, що руму і краплинки не було в хаті). Ні! Тадже кава і гербата мають властиво ті самі часті складові, а до кави хто коли додає руму? На тім, отже, й стало. Друга із воюючих сторон, пані професорова, мала як стій встати, убратися хорошо і занятися насамперед зваренням обіду «для домашніх», а опісля й приготованням ухваленої гербати і «робленням гонорів дому». Обід «для домашніх» був дуже «скромний», — по-нашому, скупенький. Складався він з двох тарілок ріденького, непідбитого і незасипаного борщу, а в кождій тарілці на дні лежала, крім того, яко «вся смака», велика торічна сушена голубінка. До борщу замість хліба була мищина варених у лупині бараболь. Їх теребління під час самого їдіння занімало немало часу і додавало цілому тому актові фамілійному богато церемоніальності. Крім того, за обідом пан професор почувався до своєї повинності, яко галант-мужчина і старався забавити свою даму всякого рода анекдотами і повістками, межи котрі густо-часто попадалися й деякі не дуже то пристійні і приличні. По обіді пані професорова туй же при столі засіла до роблення «гальової» туалети, а пан професор взяв на голову чорний, троха уже прим'ятий циліндер і пішов з великою повагою оглядати нові порядки у шкільній кімнаті. Сам, власними руками, накрив столик білим, на рогах троха витороченим обрусом, за недостачею зеленого сукна, поставив на нім дзвінок, перо і чорнило та лист сивавого паперу до записування голосів. Упорядкувавши то все, став насередині, прижмурив троха очі і оглянувся навкруги по кімнаті. Відтак сів у лавку «троха віддихнути».
Аж ось задудніло на гостинці, задзеленькотіла упряж, погонич луснув з батога, — гості приїхали. Учитель вибіг їх зустрічати, вклонився низько і, бачиться, дуже був щасливий, коли пан староста, а за ним і панотець подав йому руку. На порозі стріла і привітала входячих пані професорова, одіта, після її гадки, пишно, а властиво пестро, с. є. без густу і претенсіонально. З великими церемоніями вводила їх у бідну, хоть також претенсіонально пристроєну хату. Самовар з гербатою стояв уже на накритім столі, а пан староста, побачивши се, покрутив носом і всміхнувся іронічно. Газдиня не щадила припрошень, силувалася навіть на штучні, високі фрази,
