хтось із товариства. Все це споживають серед голосних сміхів, жартів і добродушних дотинків. Цей згадує свій «дім», своїх «старих», родичів чи опікунів, той клене майстра, що нагнав його з терміну, інший висміває школу або столярську робітню, — одним словом, конверсація йде загальна, оживлена, суто переплітана пластичними дотепами у вуличнім жаргоні. Діти, що ще перед хвилею були лише дітьми, сотворіннями в ряді інших творів природи, тепер незначно, але цілковито перемінилися на репрезентантів певної суспільної верстви, певного людського типу і виразно виявили всі особливі прикмети того типу.
Сонце зайшло вже, коли весела, гутірлива громадка по пам'ятній прогулці вертала до Львова. Громадка розбилася на групки, по двоє, по троє, що йшли собі свобідно, не слухаючи вже ніякої команди, тим більше, що Стефко, обпакований досить значними рештками неспожитих картопель (придадуться на голодне завтра!), йшов із самого заду. Дивна річ, що Владко й Начко йшли самі й пригноблені, немов нараз упали з тої висоти, на якій стояли ще перед хвилею. Ніхто якось ними не займався, ніхто не поспішався притягти їх до своєї групи, і вони йшли окремо, один біля другого, і мовчали. Якісь недобрі прочуття мучили їх; чим ближче до Львова, тим більше змагалося в них почуття якогось неспокою, якоїсь тривоги, щось немов чорна хмара, вагітна громами та градом, яка самим своїм наближенням насичує повітря електричністю і викликає незвичайне напруження та тремтіння в нервах людей і звірів. Ні один із братів не силкувався вияснити собі причину цього незвичайного і неприємного стану, на дні дитячих душ клубилося темне почуття вини, але свідомість не осмілювалася зірвати з неї остатню заслону.
— Владку, — сказав Начко, коли вже наближалися до Гончарської вулиці стежкою від цитадельної гори, — як думаєш, дуже нас буде цілувати Войцехова, коли нас побачить по такім довгім гулянню?
Тон і слова мали, очевидно, намір напровадити на Владка ліпший гумор, але хибили цілі вже хоч би тому, що слова були сказані якось холодно, очевидно, по довгім і зусильнім надумуванню, та й тон відповідно до того був силуваний і неприродний.
