— Що ж робити, ласкавий пане, — відповів Владко. — Я в службі, в адвокатській канцелярії. Відпустку там не завсіди можна дістати, а коли дістанеться, то треба брати, не перебираючи.
— Рація, рація, — сказав дідусь. — Тільки не знаю, де тут панство зможе знайти таке місце. Відлюдні в нас околиці. Я запросив би вас до себе, навіть мені, самотньому дідкові, було б вельми приємно. Моє сільце хоча близько Лютовиськ, але лежить у такім глухім куті, як у Бога в кишені. Лісів маю ціле море довкола, з великим і дрібним звіром. Сян в'ється попід сам дім, риб множество. Ну, й щодо їди, напитку і так дальше також не зробив би я кривди панству. Лише жаль, що вже маю одного гостя.
— То шкода! — з правдивим жалем гукнув Владко, якому відразу всміхнулася перспектива прожити кілька тижнів з Регіною в такім чудовім глухім закуті.
— А що ж це за гість? — запитала Регіна. — Може, і ми обік нього змістимося?
— Або я знаю! — сказав дідусь. — Привіз мені його перед трьома днями тутешній аптекар і просив передержати його пару днів. Якийсь похнюпа, ні з ним мови, ні розмови, і навіть видався мені якимсь підозрілим чоловіком. Не знаю, хто він і звідки, — представився мені яко промисловець Шнайдер.
— Шнайдер! — радісно скрикнула Регіна. — Таж це наш добрий знайомий! З ним ми погодимось!
— Так? — із здивуванням і трохи немов розчарований сказав Ступосянський. — Панство знають пана Шнайдера? Ну, то мені вельми приємно, що можу запросити вас до себе.
— Будемо вам дуже й дуже вдячні, — сказав Владко, стискаючи обидві руки дідуся. — Робите нам дуже велику послугу.
Пізнім вечором вони прибули до Ступосяна. Як же здивувався й перелякався нещасливий Шнайдер, коли, саме з'ївши вечерю й запиваючи її чаєм, побачив Владка й Регіну, що входили у кімнати! Коли б у цій хвилині ввійшов до кімнати його рідний батько, що помер років тому тридцять, певно, він не зазнав би більшого зворушення. Бачачи його, Владко вдав здивування; в очах Регіни блиснула радість. Вони привітались з занімілим утікачем, немовби ні про що не знали, і спільно з господарем дому засіли до теплої вечері. Розмова йшла
