про твій стан. Завтра виїжджаю на пару днів до Львова. Отже, до побачення!»
Перечитавши цей лист, Начко сидів хвилину мов остовпілий, та нараз криваві сльози бризнули йому з очей: він схилив голову на стіл і заплакав-заридав, мов дитина.
— Мій Боже! Мій Боже! За що ж ти полишив мене? — вистогнав він, нещасливий. — Чому ти не ощадив мені хоч одного болю, хоч одного можливого приниження? Все, все, — неприязнь, інтригу, підлі плітки і благородне обурення, злосливу радість противників і сердечне співчування найкращих приятелів — сплітаєш в огнисту різку, якою мене шмагаєш, шмагаєш до крові й кості, о Боже! А це останнє найбільше болить, бо в усій жахливості малює мені безодню, в яку самохіть я впав, і скарби людської симпатії, які самохіть я назавжди втратив!
Ридання перервало йому мову, а сльози, давно не бачені, поллялися струмком. Він довго плакав, не находячи полегші, та нарешті джерело вичерпалось і незужитий іще запас молодої енергії почав знову брати перевагу над розпукою.
— Назавсіди втратив я? — запитав він сам себе, підносячи голову. — Ні, і тисячу разів ні! Якщо я досі про це сумнівався, то саме цей лист справжнього приятеля дає мені доказ, що не все ще втрачено. Я впав, це правда! Я спідлився, — не перечу. Але я зробив це з власної волі, хоча проти власного переконання. Я зробив це не для себе, а для неї, для тієї, яку кохаю, — на жаль, відчуваю, що занадто кохаю, що кохаю над власне життя, над власну честь.
— Та злочин, сповнений для любові, хоч і не перестає бути злочином, але, проте, дає змогу спокутування й повороту на добру дорогу. Ох, коли б я лиш осягнув її любов, її руку, — все, все зроблю, щоб назад повернути втрачене добре ім'я. І поверну його, чую в собі велику певність, з нею разом працюватиму. Вона поможе мені здобути назад те, що для неї тепер я пожертвував.
І він іще раз — сотий, тисячний раз, може, — згадав кожну дрібницю тієї страшної, фатальної жертви самого себе на вівтарі любові. Після тієї пам'ятної розмови з Регіною два дні ходив, мов отруєний, борючись сам із собою і не знаючи, що робити. Бачив ясно нитки інтриги, якими старались його обплутати, але вся душа його здригалася перед тим, що постав-
