щоб потім їх зібрати, зсумувати та зручним риторичним зворотом змалювати всю справу як одно кільце великої, по всім краю поширеної конспірації проти законного суспільного ладу.
Тут знову наступив новий і несподіваний поворот. Пан прокурор похилився, зсунув плечі, немов дожидаючи наперед якогось страшного удару; своєму обличчю він надав виразу тривоги, трохи що не розпуки, — і раптом почав тоном найвищого тріумфу:
— Але ні! Не ваша перемога! Ні на що не здалися злочинні замахи! Живе ще право, живе справедливість в серцях громадян! Її караюча рука досягне вас, розгромить ваші підступні задуми! Бо й хто ж ви? Частинка темної, погордженої і погорди гідної маси, нужденне подення суспільності, гній, що повинен уважатися за щасливий, коли на нім виростає пишний цвіт цивілізації. Конституція дала вам права, на які ви не заслужили, але та сама конституція з усією суворістю карає тих, що не вміють користати з її добродійств. В ім'я тих загрожених добродійств, в ім'я вільності, людяності й святого права власності, панове присяжні, прошу вас признати підсудних винуватими!
Прокурор скінчив і сів.
По нім забрав голос головний оборонець і, колишучись на своїх коротких ніжках, живо жестикулюючи та звертаючись то до присяжних, то до трибуналу, то до підсудних, то до прокурора, виголосив промову, правда, суху, строго правничу і трохи вбогу змістом, але оживлену саме мімікою промовця. З докладністю старого практика виказував він суперечність у зізнаннях свідків, недостачу злого наміру в поступках деяких підсудних, тисячні пом'якшуючі обставини в поступках інших, і, віддавши при кінці іронічно пальму першенства в красномовстві панові прокуророві, просив присяжних виправдати якщо вже не всіх, то бодай деяких обвинувачуваних. Ця промова знаменитого оборонця зробила досить прикре враження на слухачів і на присяжних. Не так умів пан коморник промовляти в інших разах! Видно було, що теперішня справа не близька його серцю, що він почуває себе тут дещо не на своїм місці.
Встав нарешті Владко, щоб виголосити свою першу публічну промову. Він почав несміливо, рівним, але трохи перериваним голосом. Заявив на вступі, що для оцінки значення
