Отож, цей Киселевський був частим гостем у помешканні вдови-обивательки і багато робив послуг жінкам в першім часі їх життя у Львові. Пізніше, коли старша донька вийшла заміж, він не переставав бувати в помешканні її матері й сестри, вносячи в цей тихий, скромний і сумний закуток цілі маси своїх світлих планів і фантазій. Слухали його обидві жінки, незвиклі до таких речей, дивувалися великості його знань і бистрості спостережень, а певність, з якою він висловлювався, передавалася і їм; вони не сумнівалися, що цю людину, з такою сильною головою й залізною волею, жде велика будучина. А втім, Киселевський був наскрізь чесною людиною і ні на хвилину не залишав своїх знайомих пань у незнанні щодо справжнього стану свого маєтку. Він мав п'ять тисяч ринських в ощадній касі і відсотки з них так само щороку докладав до капіталу. Коли прийде слушна хвилина і трапиться відповідне підприємство, мав з цими грішми вирушити на здобуття багатства.
Отже не дивно, що обидві пані, мати й молодша сестра, з прямодушною щирістю брали участь в долі Киселевського і що втішились дуже, коли він одного разу повідомив їх, що слушна хвилина надійшла, що трапляється підприємство, здатне поліпшити його долю. Знайомий Киселевського, якийсь Шнайдер, вислідив джерела багатств у Трускавці: срібну руду й нафту, яку тоді щойно навчились очищувати й уживати для освітлення. Зростаючі раптом і швидко бориславські копальні, про які всі в краї говорили, робили правдоподібним існування таких самих джерел і в недалекім Трускавці, де зрештою копання давало кращі умови, зважаючи на брак жидівської конкуренції. Але ще більше здивувались обидві пані, коли Киселевський запропонував їм поділити з ним романтичну подорож до золотодайної Колхіди, себто попросив руки панночки. Життя обох пань у домі пані Дреліхової стало просто нестерпним, отже, обидві, мати й донька, вхопились за подану їм стебелинку, щоб видобутися з цієї трясовини. А втім, мати заховала частину капіталу з проданої маєтності як посаг для молодшої доньки, так що початковий капітал подвійно ущасливленого зятя нараз виніс понад десять тисяч. Це був капітал як на ті часи досить уже показний, то й, відбувши скромне весілля, молоді панство разом із матір'ю на крилах надії полетіли на благословенне підгір'я, до Трускавця, де
