тільки від нього звістки, коли й куди їх вислати. Германові не хотілося для фабрикації церезини будувати нову фабрику, він волів в своїй старій, обширній нафтарні коло Дрогобича відступити одну частину на нову фабрикацію. Треба було оглянути місце і забудовання, котрі відповідали би тому плянові, який списав Ван-Гехт, — треба було випорожнювати, перебудовувати, домуровувати і винищувати, — і Герман пильно сам надзирав за роботою. Аж ось усе вже було готове, і він написав Ван-Гехтові, щоб як мога швидше прислав машини і сам приїздив. Так само чимало заходу було і з великою „Спілкою визискування земного воску“, з котрою Герман у Відні заключив контракт на доставу величезної маси сирого земного воску. Правда, „Спілка визискування“ не дала ще на карб[1] того контракту Германові ані цента і мала заплатити йому все разом аж по доставі всього воску, — та все-таки на карб того контракту „Спілка“ випустила вже багато акцій і старалася при помочі реклями вишрубовувати їх курс чимраз вище. Акції йшли дуже добре, і тепер, в середині літа, „Спілка“ надумалася, що прецінь треба щось зробити в Бориславі. А надумалася вона зробити ось що: заложити в Дрогобичі велику контору, в котрій повновласники „Спілки“ наглядали би за контрактами, доконували виплат і старалися о нові зв'язки і о нові джерела доходу для „Спілки“. Відома річ, заложення контори, плата повновласникам і різним урядникам — усе те обійшлося не дешево і принаймні три рази дорожче, аніж могло би було обійтися при
- ↑ Дати на карб — дати в рахунок.
