— Га, що діяти, — відповів Бенедьо, — що зможу, те буду робити. А трохи розмахаюся, то чень і сам поправлюся та окріпну. А місце чень тут буде для мене?
— Та воно би то… як же, бути буде, рук треба якнайбільше, бо пан квапить з будуванням. Піди та замельдуйся[1] будівничому та й ставай до роботи.
Бенедьо положив свій мішок з хлібом та мулярським знаряддям на бік і пішов шукати будівничого, щоб йому оповістися, що прийшов на роботу.
Пан будівничий якраз лаяв якогось теслю за те, що не гладко обтісував платву, коли Бенедьо підійшов д' ньому, з капелюхом в руці.
— А ти що, чому не робиш, а волочишся? — гримнув будівничий на Бенедя, не пізнавши його зразу і думаючи, що це котрийсь із щоденних мулярів прийшов до нього з якою просьбою.
— Та я хочу стати, лиш прийшов панові будівничому оповістися, що я вже подужав і вийшов на роботу. Та й просив би визначити мені, де маю ставати.
— Подужав? А, то ти нині перший раз?
— Ні, прошу пана будівничого, — я вже тут був на роботі, тільки що при закладинах мене підойма скалічила.
— А, то ти? — скрикнув будівничий. — То ти тоді наробив нам біди, а тепер ще сюди лізеш?
— Та якої біди, прошу пана будівничого?
— Мовчи, дурню, коли я говорю! Ти впився, не вступився на час, а мені ганьба! Скоро
- ↑ Замельдуватися — заявитися.
