діла, вперши очі в якийсь один предмет, немов би не бачила нічого більше довкола. Целя дуже її жалувала, старалася услугувати їй при столі, розмовляти з нею знаками. Але старенька зразу чула себе якоюсь сконфуженою тими непривичними для неї об'явами чемности і співчуття. Віддавна привикла вона до того, що її найближчі цілковито ігнорували її і вважали немов якимось бездушним предметом, то й не диво, що зразу навіть з підозрінням почала було поглядати на Целю, думаючи, що молода дівчина хоче здобути собі її ласку для якихось своїх цілей. Але переконавшися, що Целіна зовсім далека від якихбудь своєкорисних замислів, старенька помалу привикла до оказуваних їй чемностей і приймала їх якось апатично, нічим не показуючи, що вони справляють їй приємність. Але й ця апатія ні крихти не змінила поступування Целіни, теплого і сердечного, не ослабила її співчуття до нещасної старої жінки, при життю ще здеградованої між старе дрантя.
— А, ось і вона, наша маніпулянтка! — скликнув весело старий Темницький. — Вітаємо паню. Як же там пані спалося? Що там гарненького снилося?
Тим часом доктор устав мовчки з крісла, наблизився до неї і буркнув:
— Добрий день пані!
Целя звичайно подавала йому руку, яку він стискав по товариськи. Але сьогодні доктор уклонившися, прудко підніс її руку до уст і поцілував. Целя почула га-
