Сказано: письменник, що починає писати свої спомини, починає сам собі копати могилу. Що ж, хоч би й так. Могила, це таке добро, що ніхто з нас його не мине. А в такім разі. —
Двадцять шість літ по написанню першого оповіданнячка з серії „Галицьких образків“ приступаючи до збірного їх видання, я почуваю охоту сказати декілька слів про те, як, коли і з яким пляном писались вони.
Перші оповіданнячка „Лесишина челядь“ і „Два приятелі“ були написані літом 1876 р. в Лолині для календаря „Дністрянка“, що видавало товариство „Академіческій Кружок“, під редакцією д. Антона Дольницького. Календар вийшов восени того самого року, і мої оповіданнячка в нім звернули на себе увагу народовців, особливо пок. Володимира Барвінського. Взагалі „Дністрянка“ була для нього несподіванкою і він постановив і собі ж видати подібний альманах, у якому мали бути заступлені старші народовецькі письменники. Так повстала „Руська хата“, видання невдатне в цілості, не вважаючи на заступлені в ньому імена Куліша, Федьковича та Данила Млаки. Познайомившися зо мною в ту пору, В. Барвінський кілька разів зводив розмову на мої оповіданнячка, просячи дати йому дещо в такім роді для „Правди“. Я дав йому зимою 1876 р. свій „Оловець“, який йому дуже подобався. Ми розговорилися про різні літературні теорії й пляни.
