кляси, де я, по-мужицькому вбраний, боязливий, несмілий та часто немитий хлопець, цілий курс бувши посміховищем у клясі й перетерпівши досить від деяких нелюдських учителів (гл. Schön-Schreiben), при кінці першого курсу, на превелике диво цілої кляси і своє власне, одержав першу локацію. На екзамені, котрий був властиво тільки парадою, був і мій батько, — я не бачив його, а тільки коли мене викликали першого, щоб одержати нагороду (книжку), то я почув, що він голосно заплакав. У два місяці опісля, на самий Великдень, він умер, покинувши господарство в розстрою і в довгах, молоду матір і четверо дрібних дітей. Мати мусіла швидко вийти замуж, щоб запобігти цілковитому розстроєві господарства. Пристав до неї молодий парубок, також з Ясениці, Гринь Гаврилик, котрий заробив був трохи грошей у Бориславі при ямах[1]. Він довгі літа мусів боротися з різними трудностями, а по части навіть з традиціями сусідськими, які виробились були за часів батька, a тепер підкопували господарство. За часів батька у нас бувало багато людей, ішло гостеприємство, водились знайомости, чисто безкорисні й поетичні, годувалось при хаті багато бідної, а то й неробучої батькової рідні, котра по батьковій смерті почала красти та розтягати оставше добро. Вітчим звільна все це покасував. Це натура наскрізь практична й реальна, без іскри поезії, а за то з значною дозою скептицизму й вільнодумства, чоловік сильної волі й енергії. Я й досі дуже високо поважаю його, як звичайно поважаємо того чоловіка, що відзначується прикметами, яких у нас самих мало. Я кінчив за його старанням школи нормальні й перейшов до гімназії саме в р. 1868, коли заведена була шкільна рада, і мова викладова німецька змінена була на польську. В гімназії повторилось зо мною те саме, що у Василіян. Зразу ніхто мене не знав і ввесь перший курс я сидів у „ослячій лавці" в самім куті, та пальцями довбав діри в стіні — і раптом дістав другу локацію, і так ішов через цілу гімназію другим, третім або першим. Науки шкільної я не любив, тож звичайно інші побивали мене пильністю й акуратністю, навіть такі, котрі без мене не могли зробити писемної задачі або вияснити труднішого місця в німецькім, латинськім або грецькім авторі. Коли я був у шостій клясі, вмерла моя мати, і вітчим оженився другий раз, так що ми дістали вітчима й мачуху замість родителів. З четверих дітей, що остались по
- ↑ Яма — шахта, звідки добувають нафту.
