тати ся з них. У мене є способи, є тихі спільники, й дорадники, й помічники… Я веду свої ґешефти порядно! І не думайте, пане, що хочу сторгувати вас, щоб ви були моїм оборонцем, щоб заступали мої інтереси по судах. Слава Богу, я знаю закони настілько, скілько менї треба. І хоч як наші панове стискають на мене кулаки й закушують зуби, але законами нхчого менї не вдїють. Ха, ха, ха! Вони знають один закон, а я знаю десять способів, щоб обійти той закон. Вони знають переґраф[1] — ну, що таке той переґраф? Але я знаю далеко більше! Я знаю їх слабі сторони, їх привички, їх непрактичність, непорадність, негосподарність, лїнивство і все те — мої помічники. Нї, пане меценас, я досї не мав у судї анї одної справи й надїю ся, що й не швидко буду мати. То ви не потребуєте бояти ся, що я схочу компромітувати вас своєю клїєнтелею. О, так, ті наші панове дуже були б раді, коли б я се зробив. Вони мали б оружжє проти вас.
— На що їм оружжя проти мене? — здивував ся Євген.
— На що? Пане, як ви можете так питати? Адже вони бачуть у вас ворога, боять ся вас, раді б сяк або так скомпромітувати вас.
— Не знаю, по що б їм се придало ся.
— Ви не з їх кола. Ви Русин, хлопський адвокат. Боять ся, щоб ви не збунтували хлопів, не повикривали їх брудів та поганї — дїдько знає,
- ↑ Зіпсоване: параґраф — статтї закона
