міла від усїх ваших Соймів[1] і Державних Рад[1]? Пробуйте орґанїзувати його до економічної боротьби, закладайте по громадах позичкові каси, зсипи збіжжя, крамницї, привчайте людей адмінїструвати, купчити, дбати про завтра; потім розширимо сю орґанїзацію на цїлі повіти, поведемо систематичну боротьбу з лихварями, з шинкарями, з жидівськими банками. Будете видїти, що в міру того, як буде рости наша економічна сила, ми будемо здобувати собі й національні права й повагу для своєї народности.«
Охочі до дебат пан-отцї й інтелїґенти, у яких патріотизм звичайно й кінчить ся на дебатах, то приплескували його словам, то підносили проти них свій голос, остерігаючи перед надмірним перецїнюваннєм »економічного матеріялїзму« та »жолудкових ідей«. Але Євген із такими людьми нїколи не сперечав ся й лишав їм дешеву побіду, та за те нїколи потім не заходив із ними в поважну розмову. Він шукав людей, у яких слова йшли в парі з дїлами; тільки з такими він говорив інтимнїйше, із них робив невеличкий, але трівкий завязок »своєї громади«.
Хоча все се дїяло ся помалу, незамітно, без шуму й без полїтичної закраски, то все-таки в повітї, досї глухім і забутім, почуло ся якесь життє. Попи на соборчиках[2], хоч не закидали своїх улюблених
- ↑ 1,0 1,1 Сойм — народнє представництво одного краю (Галичина, Буковина и. т. д.), Державна Рада — представництво з цїлої Австрії.
- ↑ Зїзд духовенства а якоїсь адмінїстраційної одиницї (деканату — декан=благочинний); на них обговорювали ся справи духовенства, але ж цїла їх вага була в забаві, через те на соборчики зїжджало ся побіч пан-отцїв багато молодежі.
