Сторінка:Іван Франко. Перехрестні стежки (б.р.).djvu/85

Ця сторінка вичитана
— 83 —

до неба, охав та все своє товк: »Пане Стальський! У вас нема христіянської душі.« От тим то я й кажу, що, даючи менї сьогоднї нічлїг, ви захороните мене від одного такого нехристіянського вчинка, бо я сьогоднї в такім настрою, що мав би до нього охоту.

Євген, не дослухавши сього оповідання, вийшов до своєї спальнї й замкнув ся в нїй, немов бояв ся, щоб сей нелюд не хотїв і супроти нього вночі сповнити свойого нехристіянського вчинка. Він не міг заснути сеї ночі анї на волос.


XI.

Минуло кілька місяцїв.

Канцелярія д-ра Рафаловича розвивала ся ненастанно. Слава його як одного з найлїпших адвокатів швидко облетїла всї повіти. Селяни горнули ся до нього зі своїми кривдами й жалями, дуже часто зі справами, вже давно програними чи то через недбальство, чи через злу волю давнїйших адвокатів, і часто бувало так, що він, вирозумівши річ, мусїв відправляти таких людей нї з чим, хоч і як добре розумів і живо відчував їх кривду. Він поклав собі головним правилом говорити кождому щиру правду, не дурити нїкого марними надїями, і се зразу не сподобало ся багатьом селянам, що звичайними, особливо жидівськими адвокатами були привчені до того, що зпочатку їм у всякім разї