до домашнїх пенатів, тїшив ся великою повагою. Хоч лїкар із нього був неособливий, то проте він мав розум, оженивши ся багато, і як один із перших багачів міста ввійшов до міської ради і швидко потім був вибраний бурмістром.
Звільна, зручно він заінавґурував[1] у містї ту жидівську господарку, що з часом зробила ся типовою для більших галицьких міст, ту господарку, що витворює в містї клїки всемогучих Жидів — пропінаторів[2], лїверантів[3] і иньших пявок, прикрашує місто блиском зверхньої культури, запроваджує тротоари, ґаз, омнїбуси, закладає парки і владжує прогульки, але в заміну за ті добродїйства немилосерно висисає міську людність, випорожнює каси, вимітає грошеві засоби, пустошить лїси й розпродує комунальні[4] землї. Такі патріоти, як Ресельберґ, то найлїпша покришка для господарки таких клїк, особливо тодї, коли вони особисто незаплямлені і, надто, мають і вміють піддержувати добрі зносини з усїма впливовими христіянами в містї і в околицї.
Ресельберґ, справдї, тїшив ся в усїх необмеженим довіррєм; як урядники, так і дїдичі[5] вважали його чоловіком незвичайно розумним, здібним, заслуженим і безумовно чесним. Правда, він не жалував кошту, щоб піддержати свою репутацію, любив приймати й добре приймати в себе гонораціорів, не ща-
