по вашій першій розправі я сказав до прокуратора: »Ну, з таким оборонцем — то приємно провадити розправу, нїколи не дасть заснути«. Їй-Богу! Тільки… даруйте, пане меценасе… ви тут у містї чужі, не обзнайомлені з відносинами, а те, що ви наняли помешканнє в домі Ваґмана… Прошу дарувати! Не хочу, щоб ви підозрівали мене в бажанню образити вас, але по щирости мовлю вам, се може дати причину до ріжних поголосок. Не перечу, помешканнє для вас догідне, але той Ваґман — ви, може, сього не знаєте, — то найтяжша пявка в нашім повітї, лихвар, чоловік, що не цураєть ся найбруднїйшого ґешефту. Особливо він любить закидати сїти на урядників і адвокатів. Уже три многонадїйні ад'юнкти пропали через нього: один залїз у довги й повісив ся, два другі посунули ся до дефравдацій і фальшовання документів, і були прогнані зі суду. Прошу вас, остерігайте ся того чоловіка!
Податковий інспектор, старий кавалєр, чоловік жовчний і злий на язик, по перших привитаннях і байдужих фразах, відразу скочив на сю саму тему:
— Ха, ха! Чув я, чув, що пан »презус« остерігав вас перед Ваґманом. Не хочу боронити Ваґмана — зрештою, думаю, що пізнаєте його близше, в усякім випадку варта, цїкавий чоловік, хоч і лихвар. Але пан »презус« має рацію, що остерігає перед ним, бо ті всї три многонадїйні ад'юнкти — правда, він так називав їх? — то його кузени! Ну, ад'юнктом не був із них жаден, се вже евфемізм пана »презуса«. Тільки один скінчив із бідою права[1]
- ↑ Правничий (юридичний) факультет унїверситету
