дістав ся йому в руки. Лист був адресований до ґрафа Кшивотульського.
— А се що таке? — шепнув Шварц і, не думаючи довго, роздер коверту. В ковертї була картка паперу і квіт. На картцї було написано по-нїмецьки: »Платячи менї гроші за відомі папери, ясновельможний ґраф забули в мене квіт. Посилаю його почтою. Ваґман.« А квіт, нотаріяльно лєґалїзований, виявляв, що за продані довжні папери, виставлені на імя пана Брикальського під застав його маєтности на суму 70.000 ґульденів, ґраф Кшивотульський заплатив власникові їх Ваґманові умовлену суму 50.000 ґульденів. Одержавши сю суму, Ваґман передає папери ґрафові і зрікаєть ся всякого дальшого права на них. Дата була нинїшнього дня.
Перебігши очима лист і квіт, Шварц зацмокав, сховав папери в кишеню і, стрілою вискочивши з шинку, погнав до Євгенового помешкання. Тут він зупинив ся у брамі й, вишукавши собі зовсїм темне місце між парканом і сягом[1] дров, що стояв на подвіррю, заховав ся й почав ждати.
Зараз у першій хвилї до його слуху дійшло скажене стуканнє і крик із першого поверха. Потім зробило ся глухо, потім попри нього промайнула тихо мов тїнь висока жіноча постать, уся в чорному, заслонена вельоном і затулена в футро. З першого поверха долїтали голоси немов оживленої сварки. Потім знов крик, стук тяжкого тїла по сходах, потім гуркіт кроків і скажений вереск Стальського:
- ↑ Кубічнний сяжень (авст. сяжень = 6 футів)
