вив той сам голос, і рівночасно повторило ся стуканнє до дверей із більшого силою.
— Овва! В імени закона! — іронїчно скрикнув Євген і для обезпеки вклав у кишеню набитий револьвер, що лежав у шухлядї його бюрка. — Прошу сказати, хто там добиваєть ся, инакше не відчиню.
— Та відчинїть бо, пане, до сто чортів! Я домагаю ся, я, Стальський! — заревів за дверима пяний голос, і рівночасно почалось до дверей скажене стуканнє кулаками й ногами.
Сього понедїлка від самого ранку Баран був дуже неспокійний. Від часу новорічної авантури він жив, мов у полуснї. Вдень він ходив і нипав по подвіррю, робив дещо, різав і колов дрова, носив воду до прачкарнї, що була в сутеренах, або бігав за справунками, які давали йому партії. Він робив усе те досить добре, але не говорив майже нїчого, а, властиво, раз-у-раз воркотїв собі щось під носом. Уночі, забивши ся у свою комірку, він говорив сам до себе голосно, говорив зовсїм без звязку про тисячні річі, що, мов ріжнобарвні черепки в калєйдоскопі, пересували ся по його голові, вяжучи ся в тисячні зовсїм несподївані фіґури і звязки. Зальотна прачка, і кра́са киця з сусїдства, і стара бабуня, що збирала кости по смітниках, і
