Сторінка:Іван Франко. Перехрестні стежки (б.р.).djvu/359

Ця сторінка вичитана
— 357 —

Мотью Парнас був власник заїзду, в якого Євген наняв був шопу, де мало відбути ся віче.


L.

Другого дня по полуднї до Євгена прибіг Мотьо Парнас і, кладучи перед ним на столї пятку, мовив якось несміло:

— Перепрошую пана меценаса…

— А вам що, пане Парнасе?

— Звертаю панові завдаток.

— Завдаток…?

— Ну, адже пан меценас дали менї завдаток на винайм…

— Ну, так що ж із того?

— Звертаю панові завдаток. Не можу панові винаймити.

— А то чому? Чи вам цїна за низька?

— Е, що цїна! Чи я з паном меценасом торгував ся за цїну ? Що пан дали, те я взяв.

— Ну, так чого ж не стало?

— Знають пан… бою ся… знають пан, то деревляна шопа… там буде багато народу… з люльками, циґарами… не дай, Боже, нещастя…

— Але ж, пане Парнасе! З люлькою анї з циґаром нїкого не пустимо.

— А все-таки я бою ся. Знають пан, то стара халабуда. Ану ж завалить ся…

Євген зареготав ся.