Сторінка:Іван Франко. Перехрестні стежки (б.р.).djvu/322

Ця сторінка вичитана
— 320 —

— Що се? Що там дїєть ся? Валить ся що? Біжуть за ким? Чи злодїї? Чи розбій який?

Гармідер зближав ся чим раз близше. Торохтїннє замовкло, і за хвилю різьким гуркотом обізвало ся ось тут десь недалеко, мов за стїною. Шварц і Шнадельський скочили до своїх загорток.

Пробі, що се таке? Чи не горить де?

— Тримай! Лапай! — залунали скажені крики на вулицї, і, мов буря, пролопотїла попід вікнами масова погоня. Шварц і Шнадельський уже були одягнені й, попрощавши ся зі Стальським, вискочили за браму і щезли в пітьмі.

Гармідер віддалив ся таксамо швидко, як надбіг. Стальський добру хвилю наслухував іще край вікна, потім вернув ся до стола, налив собі чарку горілки й випив, налив другу й випив, думав щось, усміхав ся сам до себе, а потім налив іще одну чарку й випив.


XLVI.

А Шварц і Шнадельський, тимчасом, поспішали за чорною купою людей, що бігла наздогін дивовижного тарабанщика. Вони не бігли і длятого лишили ся ззаду. Цїкаві були дізнати ся, що стало ся властиво, але нїхто з тих, кого стрічали на вулицї, не вмів їм сказати нїчого певного. Се були такі, що, втомлені біганиною, ставали, щоб перевести дух або вертали ся додому, переконавши ся, що небезпеки нїякої нема. Одні говорили, що