ступити. Смій ся, смій ся! А сам твій сміх зраджує тебе. Сам твій сміх говорить менї виразнїйше, нїж би могло сказати сто язиків.
Він озирнув ся, замовк і пильно прислухував ся до веселих викриків, пяних пісень і голосних кроків там, на вулицї. Його чоло зморщило ся, на ньому нависла хмара.
— А вони байдуже собі. Пють, регочуть ся, співають. У канцеляріях сидять, судять ся, гроші зичать, балї справляють. Мов і нїде нїчого. Мов і не догадують ся, що кінець надходить, що за день, за два все перемінить ся. Все, все! Сонце зійде з заходу, води потечуть догори, порядок світа захитаєть ся. А він на вогнянім возї виїде на високу гору. А його голос залунає, мов грім. А його слуги розбіжать ся на всї кінцї світа приводити всїх до присяги. Всїх до присяги йому, ворогові, Антихристові. А перед присягою кождий мусить зламати хрест, потоптати причастє, виректи ся Бога… А по присязї кождому випалять на чолї знак Антихристів. А хто не захоче присягти, того на муки… на катованнє… на смерть…
Баран говорив звільна, вперши очі в темний кут. Маленька лоєва свічка, що стояла край постелї на баняку[1], оберненім дороги дном, і була прилїплена до нього власним лоєм, коптїла, нагорівши; її світло тремтїло, й Баранова тїнь на супротилежній стїнї також тремтїла. А Баран глядїв у кут і говорив голосно, звільна, і сам почував чим раз більший страх від своїх слів. Його
- ↑ Горщок із металю, казан
