ґраф, — за кого ж ти мене маєш, думаючи, що я можу бути в опозиції проти справедливого проєкту?
— А в такім разї ми погодимо ся! — радісно мовив маршалок і протягнув ґрафові обі руки. Сей обтер пальцї правої руки серветою й подав її маршалкові.
Обід помалу доходив до кінця. Коли подали индика, гостям поналивано шампана, і ґраф Кшивотульський піднїс тост на здоровлє солєнїзантки, оздоби польського жіноцтва, господинї повіту, панї маршалкової. Тост принято з ентузіязмом, ґраф поцїлував руку господинї, а за його прикладом робили се по черзї всї иньші гостї. Потім пішло морожене, цукри і фрукти, і тут маршалок у довгій цвітистій промові подякував усїм гостям за честь і, обертаючи ся спеціяльно до ґрафа, гаряче славив згоду й єдність усїх найблагороднїйших і найповажнїйших людей у повітї, остерігав перед розладдєм у їх рядах перед лицем ворога, що встає знизу й підіймає до бою проти сього острова ладу, традиції й цивілїзації, всї темні сили. І сей тост принято з великим одушевленнєм, а маршалок і ґраф кинулись собі в обійми.
Вже геть по девятій гостї повставали зза стола. Дами разом із панею маршалковою пішли до її покоїв, а мужчини перейшли до кабінету пана маршалка на чорну каву й циґара. Пан маршалок ішов передом попід руку з ґрафом.
— А що, коханий ґрафе, твоя справа в судї́? — запитав мов знехотя.
— А, — всміхнув ся йовіяльно ґраф, — ось мій нинїшнїй vis-à-vis, — і він обернувши ся лицем,
