Справа була ось яка. Ґраф Кшивотульський, хоч любив опозицію і промовляв популярно, причисляв себе до консерватистів і неґативно дивив ся на всякі реформи, починаючи від знесення панщини. Він усе ще стояв на тому, що знесеннє панщини зруйнувало панів матеріяльно, а хлопа морально, що хлоп без панської опіки мусить згинути, що пан — одинока натуральна для хлопа інстанція і в господарських, і в громадських, і в судових справах. Ґраф Кшивотульський не признавав анї нових судів, анї нової процедури, анї нового карного порядку. «Одинокий параґраф, пригідний для хлопа — бук», говорив він, доказуючи, що анї гарешт, анї грошеві кари не відповідні для селянина. Він жив і досї у традиціях давнього патримонїяльного порядку й дуже любив, коли з села люде приходили до нього, просячи розсудити їх справи; такі «вірні піддані» були в нього добре записані й мали ласку у дворі: чи зайву купу дров із лїса, чи шматок облога під пасовисько, чи якунебудь иньшу полекшу вони діставали — перші. Та виходило й навпаки: ґраф любив відразу виконувати свої присуди, а присуд на винного звичайно випадав: канчуки. Отже трапляло ся, що покараний почував себе покривдженим і йшов до суду жалувати ся не тільки на свого супірника, але й на ґрафа-суддю. Правда, в судї звичайно приймали такі скарги сміхом, з уданим співпочуваннєм випитували селянина, чи дуже болїли його ґрафські кан-
