при душі — се ж значило: їхати ще на гіршу біду, на важку працю, якої Шнадельському страшенно не хотїло ся. Нї, вже як їхати, то з добре наладованою мошонкою[1], щоб там, у краю долярів, було за що руки зачепити. Відки й як узяти гроші на сю цїль, се йому було байдуже. Зразу він думав, що йому удасть ся натуманити потрібну суму в селян, але ся надїя ошукала його. Що ж тепер?
Був час, коли він думав запомогти ся повітовими грішми, і з тою метою заскакував коло пана маршалка, маючи надїю через нього одержати місце касієра при котрійбудь повітовій касї. Але президент суду остеріг маршалка, щоб не допускав до скандалу, і Шнадельському дали зрозуміти, що на разї всї посади при касах повітових обсаджені, а маршалок додав від себе, що про якесь місце для нього можна буде подумати аж по доконаній реформі кас. Таким робом і Шнадельський був заінтересований у тому, щоб реформа доконала ся як найшвидше, і щоб опозиція проти неї затихла. Через те ґраф Кшивотульський, що так собі, для концепту[2], взяв ся вести опозицію, був для Шнадельського ворогом, і він пильно мишкував у його маєтности, поки не винайшов полїно, яке можна б було в саму пору кинути ґрафові під ноги.
