пірник, ґраф Кшивотульський, знаний у цїлім повітї зі свого саркастичного гумору і своєї безоглядної правдомовности. Отже коли на радї повітовій одна з креатур пана маршалка виступила з внеском реформи кас повітових і злиття їх ув одну, ґраф Кшивотульський виступив проти сеї думки, яка, по його словам, у повітї може наробити багато квасу. »Се буде значити, що ми з хлопів обдерли ходаки, щоб полатати панські черевики«, гумористично висловив ся пан ґраф, знаючи дуже добре, що своєю опозицією проти сього проєкту затягає петлю на шию пайа маршалка.
Виступ ґрафа Кшивотульського додав духу й репрезентантам селянства в радї повітовій, а декому з них попросту отворив очі на значіннє сеї реформи. Отже й вони, про сам сором, мусїли виступити проти проєкту, але, своїм звичаєм, пересолили справу, домагаючи ся відкинення проєкту a limine[1]. Сей внесок упав, і справу передано окремій, вибраній для сього комісії, яка мала роздивити предложений плян ліквідації й нарис нового статута й піддати свої внески на увагу радї.
Отже ж тепер пан маршалок крутив ся й аґітував між членами ради повітової, щоб приспати, так сказати, в колисцї, опозицію проти своєї пожаданої реформи. Він розвинув незвичайний запас добродушности й людяности в розмовах з вітами, висловлював незвичайно лїберальні погляди на руську справу в розмовах зі священиками, підіймав ся на високість далекоглядного патріота, тол-
- ↑ Відразу, зовсїм
