Сторінка:Іван Франко. Перехрестні стежки (б.р.).djvu/271

Ця сторінка вичитана
— 269 —

боєвого коня, закушують вудила і йдуть назустріч небезпецї.

Зразу він біг утертою адвокатською дорогою. Подав карне донесеннє проти повітового лїкаря за недбале щепленнє дїтей, а в справі Шнадельського пішов насамперед розмовити ся з прокуратором.

— Подайте донесеннє, — сказав прокуратор, коли Євген оповів йому про шахрайства сього пана. Євген послухав його ради й був би, може, вспокоїв ся, якби його донесення не були мали зовсїм несподїваний для нього, хоч досить природний серед наших відносин, наслїдок. Донесеннє проти лїкаря звернено йому з тим, що влада, розслїдивши поданий ним факт, дисциплїнарним способом полагодила справу, але для карного переслїдування не найшла нїякої підстави. А донесеннє проти Шнадельського повело за собою справжнїй скандал: прокураторія заняла ся справою, вступне слїдство поручено перевести Страхоцькому, а сей, ідучи за прокураторськими вказівками, почав від того, що під ескортою жандармів велїв спроваджувати до Гумниськ одного за другим із тих селян, які були пойменовані в донесенню; жандарми для більшого ефекту заковували селян, самих найбагатших і найповажнїйших господарів, у кайдани і гнали їх до суду як злочинцїв, Страхоцький індаґував[1] їх своїм способом і в пересланих вищому судові протоколах їх переслухів стояло чорне на білім, у всїх згідно, що вони нї про що не знають, нїяких грошей Шнадельському не давали, нї про яку бранку

  1. Випитувати так, щоб виходили тільки такі відповіди, яких треба тому, що питає