бо всї брешуть. Усї до о́дного. Всї тільки на те ди́бають, аби хлопським добром поживити ся, з хлопа сїм шкір іздерти, а потім сміяти ся з нього як із дурня.
— Ой, правда, правда! — зітхали селяни. — Пють нашу кров, ще й сміють ся з нас.
— Нї на кого не надїйте ся! — говорив далї пан. — Анї в пана, анї в попа, анї у старости, анї в судї нема вашої правди. Там усюди купована правда, всюди фальшивство, всюди кривда. Тільки один цїсар наш тато, від нього одного можна надїяти ся справедливости. Тільки він один дбає за нас, бо ми всї його дїти.
— Так, такі — потвердили ті, що сидїли за столом.
— Шукайте собі чоловіка, щоб був щира хлопська душа, хлопська кістка, і такого чоловіка шлїть до цїсаря, щоб він переказав йому всю вашу біду і всю вашу кривду. Тільки він один може вам допомогти, може вкоротити руки й панам, і попам, і Жидам.
— Ой, то, то! Аби Жидам укоротив. Жиди світ з'уймили, Жиди нам жити не дають! — зітхали селяни.
— Не вірте Жидам, не вірте нїкому, бо всї вас дурять! Кождий аби лише своє горло залити, аби свого мацька[1] наповнити, а як хлоп бідує та гарує, про те йому байдуже.
— Ой, бідує! Ой, гарує, що і світа божого не
- ↑ Черево (поль.)
