радникові поки-що дуже інтелїґентного практиканта то він буде пану допомагати, а пан радник будуть ласкаві держати ся у всьому його вказівок. Сей практикант — дуже здібний правник і не схоче робити собі жартів із пана радника, то вже на нього можна спустити ся.«
Оттак підготовлений, пан суддя Страхоцький рушив до Гумниськ і взяв ся робити справедливість у повітї. Практикант, справдї, показав ся дуже здібним так, що людність анї в тонї ведення розправ, анї в їх скорости, анї в самих вироках[1] не бачила нїякої зміни. Суддя був »гострий«, се так, але такий самий був і його попередник, і так, мабуть, і Бог приказав, щоб усї суддї були гострі, щоб лаяли обвинуваченого, велїли приставляти жандармами, грозили тюрмою й шибеницею. Які були їх вироки, наскілько відповідали законові, про се селяни з-давен-давна не знали й не думали: вони знали одно, що судового вироку нїколи не можна зміркувати наперед так, як тяжко вгадати нумери, які вийдуть на льотерії.
Євген знав Старохоцького ще з часів, як він був »неперемінним вотантом«, але, знаючи, що в пана суддї память коротка, представив ся йому й заявив, що заступає справу Ілька Марусяка.
- ↑ Присудах
