— мовив Євген. — Ну, але коли конче хочете, щоб то був не той, то нехай вам буде й не той. Ну і що ж він?
— Та був у нас у селї, у громадській канцелярії, й оголосив: на веснї буде велика війна, а в зимі незадовго буде велика бранка. Будуть брати всїх, хиба кривих та слїпих нї, а кого візьмуть, то зараз у мундур, до обрихтунку[1], а потім зараз до вогню. А хто би хотїв реклїмувати ся[2] або й так увільнити ся, то нехай удасть ся до него. Він один може то зробити. Правда, що то буде троха коштувати, але иньшої ради нема.
— А питали ви його, кілько би то коштувало?
— Казав, що найменьше пять соток.
— Видно, на багачів полює. Ну, і що ж, зголосили ся деякі до нього?
— Та в нашім селї нас вісїм. У мене син одинак, власне має йти до першої кляси[3], а в кума Степана старший жонатий на боцї, вийшов із кляс, а молодший при батькови на господарстві, а в Демка пятеро дїтий дрібних, тілько старший здатний до працї. І так у кождого коли не се, то те. То вже гадаємо собі: лїпше менї пів господарства стратити, нїж свою дитину на явну загибіль пускати. Адже господарство — річ набутна́, а своєї крови жаль.
- ↑ Вояцька виправка (Abrichtung)
- ↑ Реклямувати ся — відкликувати ся, щоб одержати вільготу щодо служення в війську, як хто одинак у сїмї, удержує родину і т. д.
- ↑ В Австрії брали до війська тричі — це звало ся »кляси«; коли кого не взяли і в третій раз (на два місяцї, до резерви, в запас), то це звало ся: »вийти з кляс«.
