що стояло в його nationale[1]: що він син убогого дрогобицького передміщанина, зрештою, від малої дитини сирота. Скінчивши теольоґію, він оженив ся, висвятив ся, дістав якесь сотрудництво[2] в горах і зараз першого року повдовів. І знов потягло ся одиноке життє.
Його переносили з сотрудництва на сотрудництво, поки, вкінцї, по десятьох лїтах йому не дали маленької парафії[3] в Бабинцях.
Оиинивши ся на селї священиком, — зразу сотрудником, а потім парохом — о. Зварич виявив деякі нові боки своєї вдачі. Повільний, тупий до книжки, тяжкий на думаннє, він мав велику охоту до ріжних механїчних праць, до токарства, стельмаства, до пасїшництва й садівництва, і всїм сим умів ставати у пригодї селянам. Удовець, одинокий, змалку привиклий до простого життя, він не потребував дерти селян за нїякі треби, жив майже нарівнї з ними, читав не много більше, як освіченїйші його парафіяни, переймав ся їх справами, помагав, де й як міг. Сам про те не знаючи й не думаючи, витичуючи собі дорогу від заспокоєння одної селянської потреби до заспокоєння другої, він робив своїм тихим способом і у свойому невеликому колї велике дїло двигання народнього
- ↑ Вписова карточка, де вписуєть ся, коли хто (ученик, чи студент) родив ся, хто його батьки, рідна мова і т. д.; ще инакще це nationale зветь ся родоводом (родословна)
- ↑ Пан-отець — помішник, що парохії не має, а помагає парохові (звичайно за пароха все робить і дістає за те третину доходів із парохї); щоб стати парохом, треба сотрудникові робити т. зв. конкурс, який усе поновляєть ся, якщо не вдало ся одержати парохії.
- ↑ Прихід, парохія, місце пароха — самостійного попа
