— Завтра маємо аж три терміни в гумниськім судї, — мовив до Євгена конципієнт, подаючи йому до перегляду цїлу пачку ріжних актів.
— Які терміни?
— Два досить важні, у ґрунтових справах. Третїй — крадіж, але може мати певне значіннє, бо справа потрохи на полїтичнім підкладї. Одна партія в селї хоче позбути ся немилого їй члена громадської ради й заденунціювала його за якусь крадїж. Найгірше те, що судить Страхоцький.
Євгеш кивнув головою, переглядаючи акти.
— Надто треба б там побрати деякі інформації, виписи з ґрунтових книг і з реґістратури. Як пан меценас думають, чи маю їхати сьогоднї й підночувати в о. Зварича, чи аж завтра досвіта?
— Я сам поїду, — промовив Євген.
— Пан меценас поїдуть? — не без зачудування запитав конципієнт, що привик був досї сам їздити на такі »дрібні« терміни.
— Поїду. Менї треба поговорити з о. Зваричем, а з поворотом заїду до Буркотина.
Він задзвонив. За хвилю ввійшов Баран і мовчки став коло дверей канцелярії.
— Слухайте, пане Баране, будьте ласкаві замовити менї фякра. Так на пяту годину вечера щоб був готовий. Скажіть, що поїдемо до Гумниськ. Ночувати будемо в Бабинцях. Розумієте?