sagt[1], як вона вам подобаєть ся? Дуже подібна до бідної жертви домашньої тиранії?
В Євгена серце стисло ся й рука засвербіла, але в тій хвилї ввійшла Реґіна, і увага обох мужчин звернула ся на неї.
Боже! Що вона зробила зі себе! Чи збожеволїла, чи на якусь дивовижу, чи на жарт одягла ся у свою злежану, помяту шлюбну сукню? Біла шовкова спідниця, такий же, штучними перлами зпереду вишитий і білою коронкою[2] на грудях облямований станик[3], волоссє розпущене, на руках тїлистої барви рукавички аж по ліктї, на ногах білі атласові[4] черевички — оттак увійшла Реґіна до сальону. Ішла звільна, мов на-пів-сонна, зі спущеними вниз очима, мов, справдї, панна молода до шлюбу. Тільки її незаслонене лице супроти сього білого одягу виглядало пожовкле, на шиї під вухами видно було зморшки, під очима залягли синюваті тїни. Зрештою, лице її було поважне, задумане.
— Бій ся Бога, Реґінко! Що ти зі себе зробила? — скрикнув Стальський, побачивши її в такім костюмі.
