Цю сторінку схвалено
II.
Мене завезли сюди зі слїдчого арешту в непритомнім станї. Я занедужав на тиф, кілька день раз по раз зголошував ся до лїкаря, але лїкарь не задавав собі працї навіть посмотрити у мене пульс, лише відправляв мене одним словом:
— Здоров! Нїчого йому не хибує!
Я йшов назад до келїї і лежав і мучив ся горячкою, поки не дійшов до того, що вже не міг рушити ся. Тодї мене, пізно в ночи, взяли в халабуду і перевезли до тюремного шпиталю в Бриґідках.
Як довго я там лежав у непритомнім станї, не знаю. Мов крізь сито пригадую собі, що менї страшенно докучало якесь скрипінє, немов би по при моє ліжко ненастанно їздив деревляний, нїколи не мазаний бойківський віз, або немов би хто з великою силою тупим сверлом-лопатнем вертїв дїру в сухій ялицї. Коли
