келїй відповідно до того, до якої з сих чотирьох ґруп близша його хороба.
Тюремний шпиталь, се лише тїнь, карикатура звичайного шпиталю. Се та-ж тюрма з дверима замиканими день і ніч, з закратованими тїсними вікнами, з голими стїнами і неминучою „катериною“ в кутї. Шпиталем вона називає ся лише тому, що щодня рано сюди заходить лїкарь та оглядає хорих, а в випадку якоїсь наглої, тяжкої хороби за дві-три години лїкарь може прибути й другий раз того самого дня. Надто пожива для всїх хорих даєть ся окрема, тзв. шпиталька: хлїб житний з пшеничним, рано молоко, тричи на тиждень, а для тяжше хорих і що день росіл та мясо, деколи вино. Отся шпиталька та супокій у шпитальних келїях та лагіднїйше поводженє шпитальних дозорцїв з хорими й є головною приманою, що заставляє многих вязнїв тужити за шпиталем і уявляти собі побут у ньому як відпочивок та радісну переміну в своїм нужденнім житю.
Скілько ті понурі стїни чули розпучливих проклять, тихих зітхань, окриків болю та шептів гіркого жалю за безповоротним минулим! Скілько тут промайнуло образів важкого конаня, скілько покапало слїз даремного каяття! А довгими ночами, при блиску одинокої, на чорнім гаку серед стелї завішеної лямпи скілько тут прогомонїло важких оповідань, що від-
