Цю сторінку схвалено
I.
Но, Панталяха, — мовив з чеська по польськи, на половину плаксивим а на половину насьмішливим голосом директор вязницї, — чи я ті не повідаль, щоб ти се не пориваль утїкат. Відіш, цо ті з тего прішло! Досталєс патдесат кіїв перед целим криміналом, достанеш кайданки і цели месец казенки, тай годї. А тамтего паніче, цо ти му помугль утїкнут, ми єго еще зловіме, не бой се! І тего самего закоштує, цо і ти!
— Ей, бачу, того не буде! — мовив спокійно і рішучо Панталаха.
— Не буде! — запищав директор прискакуючи до нього. — Як ти мі сміш так гадат? Откуд ти то віш, же не буде? А я ті повідам, же буде. Чекай ано! Ще тебе з казенки кажу в желєзах випровадіт на гоф, абис
