Сторінка:Іван Франко. Панталаха і иньші оповіданя. 1902.pdf/149

Цю сторінку схвалено
— 137 —

— Дурний, дурний! — кажу я. — Перекажіть йому, що нехай не боїть ся. Я не такий дурень, як він, щоб я крав і зараз штемп[1] по собі лишав. За підпаленє кара велика, а пожитку менї нема. Ви йому кажіть, нехай він тїлько знов комору набиває всяким добром, то вже я колись знов по старій знайомости йому пригадаю ся!


Львів у лютім 1881 р.

 
  1. У злодїйськім жарґонї слїд, знак, зрада.