Цю сторінку схвалено
VII.
А тут кум присяжний лишить ся через день пильнувати арештанта, — сказав відходячи війт.
Присяжний осмотрив на мнї ланцюх та колодку, а відтак сїв собі на порозї, балакаючи то з господарем, то з господинею, то з бабою. Господарь з під шопи витяг плуг, винїс ярмо, далї пішов до волів подивити ся. За той час уже жінка й обід зварила. Кличе його до хати.
А тут я такий ослаблений, такий болющий, такий голоден, що Господи! А ще на приспі, в тїни, то й холодно якось, хоч сонїчко вже геть-геть високо. Виповз я на сонце, сїв собі на плиту, тай дивлю ся до сїний. Чую, ложками калатають, говорять, присяжного просять до обіду.
