Сторінка:Іван Франко. Панталаха і иньші оповіданя. 1902.pdf/113

 

X.

 

Директор з ніг валив ся від утоми. В супроводї ключника і ще двох дозорцїв цїлого пів дня робив ревізиї по всїх казнях того корідора, в якому ключником був Спориш. Забрано богато ножів, шил, цьвяхів, шахів роблених із хлїба, карт роблених із бібули, оловцїв і тим подібних заборонених річий, але нїчогісїнько такого, що моглоб оправдати підозрінє, що хтось із вязнїв міг пилувати штаби або крати. Переслухано всїх вязнїв, чи не чули підозреного гарчаня, але тут директор сам на перед був певний, що всї ті переслухи зовсїм даремні і що жаден вязень не скаже правди, хоч би й мере чув щось таке, бо инакше товариші празнають його „капусьом“ (донощиком) і будуть збиткувати його та докучати йому на кождім кроцї. І справдї, всї вязнї кляли ся й присягали ся, що нїякого гарчаня нїхто з них не чував нїколи.