покликаних оборонців релігіі. Та я не хочу вдавати ся з ними в спори. Храм моєі Матери-Музи занадто святий, щоби робити з него підсінє перекупок. А поміщені дальше твори, що виплили з мойого морального чутя — правдива поезія мусить бути завсігди моральною, бо жерело обох одно і те саме — нехай говорять самі за себе. Коли вони не зуміють досить ясно висказати того, як міні було на душі при йіх складаню, в такім разі, любий читачу, кинь отсю книжку на бік як недоладну, безталановиту мазанину. Не серце було порожнє та черстве при єі складанію, а тілько снаги не стало вилити словами те, що було на серці.
Не показую при поодиноких віршах жерел, звідки йіх узято. Майже нічого тут нема, що можна би вважати перекладом. Обік орігінального є тут чимало й такого, де на чужу основу я накладав свої власні узори.
