— Еманціпації зі звязків сїм'ї, подружя, любови! — глубокомисно відповів доктор. — Те вічне наріканє на мужчин en genéral, те розбуджуванє штучної ненависти до цїлого вусатого і бородатого роду, та пропаґанда еманціпованого целїбату і манастирства може в очах многих людий осьмішити цїлу справу. В моїх очах, розумієть ся, се тілько сумне, хвилеве збоченє псіхофізіольоґічне, на яке я не то що не гнїваю ся, але гляджу як на предмет лїкарської практики, шукаю його жерела і міркую над способами, як би його найлїпше вилїчити.
— Признаюсь пану докторови, — сказала серіозно Целя, — що хоч і сама я противлю ся такому розуміню становища жінки яко чогось зовсїм відрубного і протилежного мужчинам, то все таки я не посьміла би нїколи висьмівати анї осьмішувати тих жінок, що заняли таке становище, анї навіть судити їх з такого лїкарського становища, як ви. Бо прошу пана не забувати, що думка про права і суспільну працю жінки зглядно ще нова і мало розповсюджена навіть між самими жінками, то й потребує горячих апостолів, пропаґаторів і адептів, а через те саме мусить витворювати екстреми, які власним прикладом силують ся дати сьвідоцтво справедливости і силї того напряму. Екстреми такі з суспільного погляду конечні, щоб отворити людям очи, аби ті лю-
